Франческа. Володарка офіцерського жетона

Здивував мене Дорж другою Франческою. Книжка 18+ однозначно. Багато сексу і гарячих слів. Якщо хтось цього не помітив, то погано читав. Підхід агрегата до МКС, це суцільний акт любові. Я аж зашарілася! Автор припинив ненав'язливо повчати читача, як було в першій книжці. Стало смішніше і менш реалістично. Але це викликає ще більшу симпатію до всіх героїв. Дуже кіноматографічно все. Немає прохідних героїв. Є виписані ідеальні характери, незвичний антураж і цікава історія. Агов, продюсери! Тут такий сценарій!!!
Я отримую надзвичайне задоволення від книжки, тому міцно заплющу очі на помилки. Про це не написав лише ледачий. Це питання до видавництва, а не до автора. Але є дещо, від чого смикається око. Це детальний опис різних технічно-математичних штук. Я сприймаю це, як бла-бла-бла, як рекламну паузу в улюбленому фільмі. І шукаю очима "пропустити". Це не "вода" чи опис природи на сто сторінок, але мене дратує. Намагалася зрозуміти призначення. Достовірність? Та я й так вірю Доржу. Для мене це надто, як для художньої літератури.
Але якщо Бату напише підручник з хімії, то я його куплю, бо моє читацьке серце вже назавжди належить йому.

Чудова книга! І її варто читати після першої частини, оскільки дуже часто згадуються епізоди з минулої книги. Якось так зріднилася з головними героями, що після прочитання стало дуже сумно, бо хочеться ще і ще... і от як там життя плине і ти за цим спостерігаєш, так і хочеться, щоб воно тривало вічно, бо ж розумієш, що на цьому ж все не могло закінчитись. Загалом, обидві книги тепер точно у списку моїх улюблених! А ще дуже сподобалось, як автор з любов'ю може ставитись до декількох близьких серцю країн: Монголія, Україна, Америка. І ти віриш у цю любов і мимоволі запитуєш чи люблю я так свою країну? А ще найбільше мене веселило, коли розповідь йшла про наші матюки і фольклор. Обов'язково до прочитання!