Талант

Степан Васильченко в повісті «Талант» намагається осмислити долю талановитої, але бідної людини. Безкоштовної освіти ще нема, а світ мистецтва буквально закритий для «чужих». Що робити в такій ситуації митцю без грошей, зв’язків і покровителя? Як і Стендаль, за канву повісті Степан Васильченко вибрав випадок із реального життя.  Колись у газетних хроніках пройшла  така історія: «В селі К. згубила себе з романтичного причинення церковна хористка... Ховати її чином церковним тамошній священик позрікся. Люди принесли йому домовину з мерцем на подвір’я, поставили перед вікнами, а самі розійшлися. Ховала поліція».   Історію талановитої співачки Тетяни письменник розповідає від імені молодого вчителя. Канва історії така: жила собі церковна хористка-самоучка, яка виявилася талановитою актрисою. Місцевий панич пообіцяв відвезти її до міста та посприяти театральній кар’єрі, але замість цього спокусив і покинув. Через неадекватне ставлення оточення Тетяна наклала на себе руки.   В повісті є декілька фонів. Доля юної жінки розгортається на тлі ставлення приїжджих освічених городян (вчителі), місцевих селян, місцевого духовенства (священик і дяк) і панської родини.